Закрити
Закрити

Меню доступності

Великий текст
Міжрядковий інтервал
Текстовий інтервал
Вирівнювання тексту
Інверсія
Чорно-біле
Насиченість
Контраст
Підсвічування посилань
Приховати зображення
Приховати відео
Курсор
Головні міста Козацької доби – історія гетьманських столиць

Головні міста Козацької доби – історія гетьманських столиць

29.10.2024 40,758

Із часів занепаду Київської Русі та Галицько-Волинського князівства Козаччина стала першою масштабною спробою українців відновити свій суверенітет. 1648 року в результаті козацького повстання на чолі з Богданом Хмельницьким на теренах сучасної України виникла самостійна держава – Гетьманщина. Вона проіснувала 116 років і за цей час змінила 3 столиці, причому 2 з них отримували цей статус кілька разів. Чигирин, Батурин та Глухів – усі ці міста збереглися і по сьогодні, тож сьогодні наша стаття буде саме про них. 

Чигирин, Черкаська область

Столиця: 1648 - 1676 рр

Гетьмани: Богдан та Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Павло Тетеря, Петро Дорошенко. 

[gallery id=7168] 

Сучасний Чигирин був заснований на місці давнього городища переселенцями з Галичини та Волині, що втікали від панського гніту. 

У 1648 році Чигирин став першою столицею нової держави – Гетьманщини, сюди на перемовини з Богданом Хмельницьким приїздили дипломати з усього світу, тут  знаходився державний монетний двір, державна та військова адміністрація. Гетьманська резиденція являла собою двір з мурованим “палацом” та 16 іншими господарськими та житловими спорудами, поряд з палацом знаходилась церква Успіння Богородиці. На жаль, нічого з цього не дійшло до нашого часу навіть у малюнках, адже у 1678 році турки повністю знищили місто. Крім гетьманського двору, у Чигирині був також замок на Кам’яній горі, який виконував оборонну функцію. Сьогодні від нього лишилися лише руїни бастіонів, їх до речі, знайшов відкривач Трипільської культури – Вікентій Хвойка.

Після того, як Петро Дорошенко зрікся влади на користь гетьмана Самойловича Чигирин втратив статус гетьманської столиці.

Що дивитися у Чигирині

У 1989 році у місті було створено державний історико-культурний заповідник «Чигирин», до якого входять:

  • перший в Україні музей присвячений Б. Хмельницкому, відкритий у 1995 році на честь 400-ліття з народження гетьмана;
  • Покровська каплиця-усипальниця (1995 р.) на території давнього козацького кладовища, де перепоховані останки загиблих в часи Гетьманщини;
  • Історико-архітектурний комплекс «Резиденція Богдана Хмельницького», де відтворено будівлі, що входили до гетьманської резиденції. Також на території комплексу можна дослідити колекцію козацької зброї та одягу, значків та медалей XVII ст.;
  • Замкова гора з бастіоном Дорошенка.

Суботів, Черкаська область 

[gallery id=7169] 

Бонусом розповімо про ще одне місце, яке, хоч і не було гетьманською столицею офіційно, але слугувало улюбленою приватною резиденцією Б. Хмельницького. Це, звісно, Суботів, колишній хутір в 15 км від Чигирина, який гетьман успадкував від свого батька. Тут він мав своє господарство, тут було підписано близько 300 договорів, і саме конфлікт за це місце став приводом до повстання, що згодом переросло у національно-визвольну війну. У середині XVII ст Суботів уже став містом, де за Богдана Хмельницького було зведено кілька важливих споруд, частину з яких ми можемо побачити і зараз.

Що подивитися у Суботові

  • рештки гетьманського замку, що був зруйнований поляками у 1660-х рр;
  • Іллінська церква (1651 — 1656рр) замковий храм та усипальниця Б.Хмельницького, яка була облаштована бійницями, тож виконувала ще й оборонну функцію. Саме Іллінська церква зображена на сучасній 5-гривневій купюрі;    
  • Замчище Хмельницьких, де в одній із споруд також знаходиться музей місцевого гончарства.  

Маршрут для дослідження козацької спадщини часів Богдана Хмельницького ми уже підготували.

Батурин, Чернігівська область

Столиця: 1669 - 1708 рр; 1751 - 1764 рр.

Гетьмани: Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик,Кирило Розумовський

[gallery id=7172] 

Батурин був заснований на початку XVII ст на місці давнього поселення став одним із прикордонних міст-фортець між Московією та Польщею. 

1669 року гетьманом Лівобережної України було обрано Дем’яна Многогрішного, а Батурин став столицею Лівобережжя. Планувалося, що це буде тимчасово, і згодом столицею стане Переяслав-Хмельницький, але історія розпорядилася інакше. Уже у 1676 році Батурин став головним містом усієї Гетьманської держави під керівництвом Івана Самойловича.

З приходом до влади Дем’ян Многогрішний почав модернізацію давнього Батуринського (або Литовського) замку, але найбільшого розвитку Батурин зазнав за часів гетьманування Івана Мазепи. У цей час тут зводиться мурований замок Мазепи на Гончарівці з палацом та скарбницею, житлові та адміністративні будівлі, 5 великих храмів. 

1708 року Батуринська різанина обірвала розвиток і життя в місті на півстоліття. Тоді за те, що Мазепа зрадив Московію, уклавши союз зі Швецією, московити вирізали усе населення Батурина, а саме місто спалили. Багато істориків вважають цю трагедію першим з цілої серії актів геноциду, вчинених Москвою проти українського народу.

У 1750-х рр Батурин постає з попелища як остання гетьманська столиця. Відновлювати місто взявся гетьман Кирило Розумовський. Він побудував тут новий палацово-парковий комплекс, муровану Воскресенську церкву, низку великих промислових підприємств: цегельню, лісорізку, млини, завод із виготовлення кахлів, суконну мануфактуру, шовковичний сад.  

У 2001 році Батурин внесено до Списку історичних населених місць України.

Що дивитися в Батурині

У 1993 році у Батурині було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», що включає:

  • Палац гетьмана Кирила Розумовського з парком (1799 - 1803 рр) – єдиний збережений в Україні гетьманський палац;
  • Будинок Генерального суду (будинок В. Кочубея) з парком (кінець XVII ст), де нині знаходиться Батуринський історико-краєзнавчий музей; 
  • Воскресенська церква-усипальниця К. Г. Розумовського (1803 р.);
  • Пам'ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 р. (2004 р.) на території Цитаделі Батуринської фортеці;
  • Цитадель Батуринської фортеці (2008 р), де відтворено 11 об’єктів козацької доби. На території цитаделі проводяться екскурсії, квести, історичні фестивалі та діють історичні гуртки.  

Глухів, Сумська область

Столиця: 1708 - 1722 рр; 1727 - 1734 рр.

Гетьмани: Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол

[gallery id=7171] 

На початку Хмельниччини Глухів став сотенним містом Ніжинського козацького полку із потужним замком та укріпленим двором Пісочинського. Навіть ще не будучи столицею місто було важливим центром політичного життя: тут вибухали антимосковські повстання, проходили козацькі ради, на одній з яких обрали гетьманом Д.Многогрішного. У 70-х роках XVII століття Глухів був найбагатшим сотенним містом Ніжинського полку та найбільшим лівобережним центром ливарництва з міді. Починаючи з 1708 року тут регулярно відбувалися з’їзди старшини, що скликалися на Великдень або на Різдво.

Гетьманська резиденція знаходилася на території міської фортеці. Після обрання гетьманом Данила Апостола у 1727 вона була трохи перебудована, з’явилися будівлі Генеральної скарбової канцелярії, Рахункової комісії, садиби представників вищої адміністрації. 

Що дивитися у Глухові

Із усіх трьох гетьманських столиць Глухів зберіг найбільше пам’яток Доби Козаччини, серед них:

  • Радний майдан, де обирали трьох останніх гетьманів України; 
  • Миколаївська церква (1693 р) –  основна громадська споруда тогочасної столиці і найдавніша пам’ятка Глухова;
  • залишки міської фортеці з мурованою Київською брамою; 
  • Трьох-Анастасіївська церква на місці гетьманської резиденції. 

Пам’ятки пізніших часів

  • Спасо-Преображенська церква (1765 р);
  • «Глухівський учительський інститут» (1874-1879);
  • «Глухівська чоловіча гімназія» (1880-ті);
  • «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії» (1880-1892);
  • «Дворянське зібрання» (1811); 
  • «Будинок П.Лютого» (кін. ХІХ ст.); 
  • «Банк М.Терещенка» (кін ХІХ ст.);
  • «Садибний будинок Кочубеїв» (1904).

Гетьманщина відіграла величезну роль у формуванні української свідомості та державної атрибутики. Саме з часів Козацької доби ми успадкували республіканські традиції народовладдя, конституційні засади та військові традиції, які лягли в основу пізнішого українського визвольного руху, а зараз втілюються нашими мужніми захисниками і захисницями зі Збройних Сил України. 

Підпишіться на розсилку новин та пропозицій від discover.ua і наших партнерів

Натискаючи кнопку, ви погоджуєтесь із Правилами та умовами.

Поділитись

Link shareПоділитись у Facebook Link shareПоділитись у X
Закрити