У центрі Запоріжжя з попелу повстав собор

Свято-Покровський собор у серці Старого міста в кінці ХХ століття повстав з попелу.

Свято-Покровський собор у серці Старого міста в кінці ХХ століття повстав з попелу. Його доля за гірко-щасливим збігом повторює долю багатьох соборів і храмів, які будували на українській землі. З моменту заснування Олександрівська теплота православної віри вигрівала землю святинями, храмами та соборами. Так, перша церква почала будуватися через три роки після зведення оборонних укріплень, що показує важливість віри у ті часи.

Статус уїзного міста, який отримав Олександрівськ на початку ХІХ століття, став поштовхом до побудови серця православної культури – великої церкви, до якої люди могли б йти натовпами, величної та духовної, з товстими стінами та дзвіницею.

Саме через це у кінці ХІХ століття за чотири роки збудували Свято-Покровський кафедральний собор, який став величним храмом з високою дзвіницею та восьми мідними дзвонами. Він відтворив жагу до духовності та православного тепла, якого не вистачало людям, став їхньою опорою та сакральною спорудою у центрі Старого міста.

Після революції 1917 року собор закрили, а згодом – зруйнували. Тогочасна влада відкрито недолюблювала віру, і майже ціле століття на місті величного собору не було нічого. У 1993 році архітектор Дмитро Романов та підприємство «Запоріжградпроект» збудували новий собор, який майже повністю повторює минулий вигляд головної святині Олександрівська. Зараз він радує вірян собою та є однією з найбільших православних святинь міста.