Полтава – це Серце України. Це – центр Гетьманщини. І це осередок культурної спадщини і сучасності. Полтава – може бути різною. Але ми розповімо про свої враження.
Полтава – це Серце України. Це – центр Гетьманщини. І це осередок культурної спадщини і сучасності. Полтава – може бути різною. Але ми розповімо про свої враження.
[gallery id=5450]
Для нас, учасників проекту «Гра долі», Полтава, насамперед розкрилася як літературне місто. Ну кого – не візьми – геній. Про кого не спитай – вивчали в школі. Що Гоголь, що Котляревський, що Панас Мирний. А якщо зануритися в тодішні часи – то за кожним із цих персонажів стоїть таємниця й несподіванка.
Заходимо в Літературний Музей Івана Котляревського – самому центрі міста на Першотравневому проспекті, 18. А там, виявляється, був осередок полтавської інтелігенції. Цей будиночок насправді належав другові Котляревського – Василю Капністу. Тут збиралося шляхетне полтавське дворянське товариство. Котляревський був – у центрі уваги. Грав на скрипці, до речі, дуже дивною технікою, як на бандурі, без смичка. Розповідав смішні байки та анекдоти. При чому героями анекдотів частенько бували які-небудь французи, а от сюжети і та пригоди з ними відбувалися явно з полтавським присмаком. Є свідчення, що більшість цих анекдотів вигадував сам Іван Петрович. Жіноцтво від нього було у захваті. І кажуть, що деякі дами мріяли, аби Іван Петрович запропонував їм руку і серце. Але він був однолюбом. І його любов залишилася в його юності. Це була молоденька дівчина із Золотоноші – Марія. Про їхнє кохання ми розповімо цієї осені на «5 каналі», а потім цей фільм можна буде подивитися на youtube.com/c/ГРАДОЛІ. А будинок самого Котляревського знаходився біля Свято-Успенського собору. Ця хата йому дісталася після його діда. Та й зараз він стоїть на тому ж місці, як і триста років назад. Тепер – тут Музей-садиба Котляревського. Ось як люблять полтавці свого видатного поета, що він має в одному місті аж два музеї – і кожен з них варто відвідати.
[gallery id=5431,5429,5430]
А ще в Полтаві навчався Микола Гоголь, щоправда тільки один рік, а потім вступив до славнозвісного ліцею братів Безбородьків. А от його батько – Василь Гоголь-Яновський дружив з Котляревським – і приїздив до Полтави на прем’єри його знаменитих п’єс – «Наталка-Полтавка» і «Москаль-Чарівник». Адже Котляревський ще був директором Полтавського театру на громадських засадах. І писав для нього п’єси українською мовою.
[gallery id=5453]
Ну і звісно – Полтава вражає своєю гостинністю і своїми народними стравами. Від галушок – до борщів і кулеші. Щоправда, тепер в полтавських ресторанчиках цілком мирно уживаються українські страви з грузинськими та італійськими. І усі вони готуються полтавцями з душею і знанням справи. Та що там казати – культура наїдків і напоїв – це окрема тема для туристів Полтавщини. А щоб дізнатися про її витоки – перечитайте «Енеїду» Котляревського – і одразу все стане зрозуміло – з чого все починалося. І стане зрозуміло – що потрібно вже збиратися – і їхати до Полтави. Вона вас прийме, як рідних і пригостить наїдками й напоями з безсмертної бурлескної поеми:
«Тут їли рознії потрави,
І все з полив’яних мисок,
І самі гарнії приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підливою індик,
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив’янку,
Мед, пиво, брагу, сирівець,
Горілку просту і калганку,
Куривсь для духу яловець…»
P.S. Готельний сервіс в Полтаві також не пасе задніх. Взимку ми зупинялися в готелі «Атмосфера», а влітку – у готелі Royal. Затишно, чистенько, смачні сніданки і вечері. Але й довкола немало ресторанчиків із такою смакотою, що й Котляревський би позаздрив…
Текст: Галина Криворчук
Фото: Арсеній Бортник
Share on Facebook
Share on X