Саме так будівля почала називатися в XIX в., тому що білила зі свинцю, якими були покриті стіни кам'яниці, на повітрі з часом окислились і надали їй чорний колір.
У 60-і рр. жителі міста вважали, що чорний колір фасаду обумовлений втиранням в нього соку шкірки незрілих волоських горіхів. Існує ще одна теорія того, чому споруда має такий колір. Це тривале закопченя через опалення кам'яниці. Пісковик, з якого зведено будівлю, кілька століть вбирав пил і золу, тому почорнів. Але архітектори таке припущення спростовують.
Першим господарем кам'яниці був Андрій з Києва. Саме з цієї причини вона була названа Київською. А в кінці ХVІ ст. львів'янин Ян Лоренцович організував в будівлі аптеку, яка була однією з перших в місті. Будинок став називатися Лоренцовічевским. Пізніше, в XVII ст., онука аптекаря стала дружиною доктора Мартіна Анчевського – і тоді кам'яниця отримала назву «докторівська». Новий власник декорував фасад фігурою Святого Мартіна, що обрубує низ своєї накидки мечем і віддає його бідній людині. Також тут є скульптура святого Станіслава Костки, який охороняє місто від вогню. На вході в будинок стоїть лавка з каменю, де сидів сторож.
Сьогодні в будинку розмістився історичний відділ української діаспори Львівського історичного музею.
