У ті далекі часи, було прийнято будувати саме такі невисокі маєтки і кожен із них прикрашати та декорувати якнайвишуканіше. Придивись, навіть вікна на кожному поверсі оздоблені по-різному. Справа також в тому, що багато будинків у цій частині міста зводили з метою отримання прибутків, їх тоді так і називали – прибутковими. І кожен поверх, як правило, планувався, як окрема квартира, яку надавали в оренду для однієї сім’ї та отримували за це платню, той самий прибуток. Тому й ліпнина (декор) навколо вікон – різна, що підкреслювало, на різних поверхах – живуть різні люди.
До речі, звертаю твою увагу також на дах. Скляну піраміду, що нагадує своєю формою теплицю, складно не помітити. І цього разу це не примха архітекторів, і не декоративні вишукування, а цілком функціональний елемент. В кінці дев'ятнадцятого століття проблема якісного освітлення внутрішніх приміщень була досить актуальною. І всюди, де тільки це було можливо, максимально використовували сонячне світло. В тому числі, і за допомогою таких ось дахів.
За радянських часів тут розміщувався Клуб Ради Міністрів УРСР, нині споруда використовується Кабінетом Міністрів України, як місце проведення "гарячих ліній" з міністрами.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X