Будинок був напівдерев’яним і мав півтора поверхи. Саме в ньому, на думку місцевих краєзнавців, перебував під наглядом поліції Тарас Шевченко. У 1859 році поет подався в село Пекарі на Канівщині. В селі він посварився із якимось місцевим. Після цього черкаський пристав Табачников написав рапорт, у якому йшлося про те, що Шевченко богохульствував і говорив всілякі не дуже пристойні речі про панів. Тож поета під вартою доставили в Черкаси, де він пробув з 18 по 22 липня. Щоправда, йому вдалося уникнути перебування в буцегарні саме завдяки братам Цибульським, які "домовилися" із Табачниковим, добряче йому заплативши.
Є легенда, що Шевченко по собі залишив маленьку таку дерев’яну чарочку, яку начебто з собою весь час возив, а потім, коли їхав, залишив на згадку. І вона як реліквія зберігалася в родині Цибульських. Кажуть, що вона десь є в фондах у краєзнавчому музеї.
У 1890-их будинок перебудували у триповерховий цегляний, і він чудово зберігся до сьогодні. Довгий час будинок здавався в оренду під банк, магазини, перукарню. Наприкінці 1980-их років будинок братів Цибульських був відреставрований. Архітектура будинку виконана з використанням стилю класицизм.
Увесь нижній поверх будівлі наразі займає перший в Україні і єдиний у світі музей однієї книги − присвячений збірці “Кобзар” Т. Г. Шевченка. Відкритий у травні 1989 року та містить чимало раритетних видань цієї книги. У музеї показано історію видання доробку поета, джерела його творчості, найцікавіші видання.
