Спочатку тут був Православний монастир, заснований у 1051 р. вихідцем з Любеча на Чернігівщині – подвижником Антонієм. Ченці спочатку жили і молилися в печерах, а потім вже були побудовані келії і велика церква.
В XI ст. монастир став центром поширення і утвердження християнства в Київській Русі, були засновані іконописна майстерня та перша лікарня. Cтатус «лаври» отримав в XII ст., зміцнюючись як центр літописання і житійної літератури: тут працювали відомі літописці (автор «Повісті временних літ» Нестор, Никон, Сильвестр). У 1698-1701 рр. були споруджені нові фортечні стіни з бійницями і баштами паралельно зруйнованим у 1240 р ордами Батия.
У XVII-XVIII ст. побудовані Всіхсвятська церква над Економічними воротами, ансамблі Ближніх і Дальніх печер, келії соборних старців, будинок друкарні та ін. В 1731-44 рр. споруджена Велика дзвіниця (висота – 96,52 м). Архітектурний ансамбль лаври склався до кінця XIX в.
Печери Києво-Печерської лаври являють собою два самостійних виритих в лісовій породі підземних лабіринти (висота – до 2 м, ширина – 1,5 м, загальна довжина – понад 500 м), розділених глибоким ровом, що виходять до Дніпра. Відстань між Ближніми та Дальніми печерами – 400 м. У печерах поховані відомі діячі часів Київської Русі: Нестор-літописець, Ілля Муромець, художник Алімпій, лікар Агапіт, Чернігівський князь Святослав (Микола Святоша), один з авторів «Києво-Печерського патерика» єпископ Симон.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X