Група скельних останців висотою до 80 м, розташована в 11 км на південний захід від міста Болехів. Назва скель сходить до ватажка народних месників – опришків, Олеси Довбуша.
Скелі Довбуша із ямненського пісковика були утворені понад 70 млн. років тому на дні теплого моря. Масив скель шириною близько 200 м, довжиною 1 км орієнтований із заходу на схід розташований посеред букового лісу. Крім основної групи скель, якими оточене стародавнє житло, в лісі є чимало окремих скель-веж. Найвищі з них – Тюльпан (40 м), Куклу, Вітряк.
Піднявшись по сходах на скелі, з яких відкривається прекрасна панорама на карпатські хребти, вдалині на південному заході можна побачити гору Ключ.
Згідно з даними археологічних досліджень в X-ХVІІ ст. до н.е. на Скелях Довбуша розташовувалося язичницьке святилище-обсерваторія.
У другому тисячоліття н. е. після поширення християнства на цьому місці тут виник невеликий скит, а трохи пізніше – сторожова фортеця (одна з укріплень, яким Ярослав Осмомисл, за словами автора «Слова о полку Ігоревім», підпер Угорські гори), що витримала татаро-монгольську навалу і проіснувала до XVI ст.
За легендами в XVII-XVIIІ ст. біля скель знаходилася одна з баз опришків, в тому числі в 1743 році – табір загону Олекси Довбуша.
