Музей відкрили у 2016 році на місці, де в 1941–1943 роках було третє найбільше в окупованій Європі єврейське гетто, а в 1944–1955-х діяла пересильна тюрма СРСР, одна з наймасштабніших подібних інституцій у державі.
Основна діяльність музею спрямована на дослідження та репрезентацію історії репресій тоталітарних режимів. Тут відтворено тогочасні бараки, сторожові вежі, огорожу з колючого дроту, всередині приміщень представлені тематичні виставки.
Основну експозицію складають:
вагон-телятник, де розповідається про післявоєнне радянське насильство;
7 кімнат, серед яких реконструйоване типове галицьке помешкання 20–30-х років, виставки, присвячені початку Другої світової війни, радянським арештам та депортаціям, таборам, архівам радянських спецслужб тощо;
колекція радянського монументального мистецтва, демонтованого з 2018 року.
За останні 2 роки в частині музею «Барак № 2» у співпраці з різними міжнародними організаціями було створено кілька тематичних виставок.
Крім того, працівники музею організовують зустрічі з дітьми та молоддю, створюють науково-популярні матеріали: фільми, виставки, буклети тощо.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Очікували трішки іншого. В цілому місце атмосферне, є цікаві деталі і дописи, але якщо ви цікавитесь історією, нічого нового ви там не знайдете. Якщо вам подобається по 20хв слухати архівні записи людей, які жили в той час, це місце для вас
Місце, куди треба обов'язково поїхати. До мурашок.. інтерактивний музей, який дозволяє поспілкуватися з очевидцями тих подій, А це безцінно. Дуже сподобався, все дуже грамотно зроблено. Рекомендує ще побувати в музеї НКВД в Тернополі!!! Це доповнить картину
Цей музей повинен відвідати кожний, щоб відволіктися від повсякденних справ і поринути в справжню історію, почути розповіді з уст очевидців подій. Після відвідин музею я ще краще зрозуміла, що: 1) історію творять не правителі держав, а звичайні люди, життя кожного має значення, внесок кожного є вагомим в загальній картині; 2) через особисті прагнення лідерів держав сталися жахливі речі, страшні наслідки яких навіть осягнути важко — це війни, репресії, геноциди, внаслідок яких загинули мільйони! Мільйони! Життя хоча б однієї людини — найбільша цінність, смерть однієї людини — це смерть всіх її мрій, планів, сподівань, невиліковна рана в душах рідних та близьких, їх розтрощені долі. А тоді загинули мільйони! Пам'ятаймо ж про їхню велику жертву, жагу жити незважаючи ні на що, відважну боротьбу проти системи та робімо все, щоб це жахіття ніколи не повторилося!
Пречудовий музей, сильні почуття пробуджує. Але треба все читати і слухати, а не як деякі коментатори прийти до музею терору з очікуванням розваг. Представлено багато історій та спогадів найрізноманітніших людей, з яких формується стала думка про жахи війни
Класно але місце дуже тяжке, навіть важко дихати стає,пригнічує але відвідати варто, чудовий підхід