Ще слов’яни мали тут язичницьке капище. Після хрещення Русі тут в двоповерховій печері, прямо в скелі жив візантійський мандрівний монах. Згодом поряд звели перший на місцевості православний монастир, який зруйнувала пожежа в середині 17 століття. Після 60 років занепаду святиню відновили, але передали її греко-католикам в якості печерної обителі, а потім знову православним.
Верхню печеру називали Різдва Івана Предтечі, а нижню – на честь святого Онуфрія. Зараз же серед місцевих популярна назва Кармелюкові печери, бо за легендами саме тут переховувався народний месник.
Імовірно, що водоспад на вершині скелі створили родина Орловських, яка з 1775 року володіла маєтком в Маліївцях. Функціонування водоспаду забезпечував дерев'яний водогін, який за радянських часів власними силами і коштом відновила лікарка з дитячого санаторію.
