У період між 1066—1125 рр його збудував князь Василько Ростиславович. У 1360 році галицькі землі були захоплені Польщею і тоді на місці замка князя Василька було збудовано інший замок із житловими приміщеннями. Будівля неодноразово зазнавала татарських нападів, тому через 170 років вона стала непридатною для оборони міста. У 1534-му році замок було відновлено, однак численні напади татар знову зруйнували його. У 1630-х роках теребовлянський староста Олександр Балабан почав будівництво більш могутньої фортеці. Зовнішні риси саме цього періоду й збереглися в наш час. В 1648 році українські козаки звільнили Теребовлю від польських військ, і замок став важливим прикордонним пунктом. Однак фортеця знову й знову зазнавала нападів. Протягом XVIII—XIX ст. замок залишався без нагляду й майже повністю був зруйнований — від будівлі залишилися лише нижні частини мурів. В 1930-х роках з ініціативи польської влади в замку були проведені реконструкційні роботи. Після Другої світової війни Теребовлянський замок тривалий час був у запустінні.
Нова історія фортеці почалася у 2008 році, коли Кабінет Міністрів України вніс її до до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». Зараз Теребовлянський замок — символ міста й одна із головних історичних пам’яток, що так вабить туристів.
