Це велика, сіра споруда з одного боку схожа на середньовічний замок, а з іншого нагадує палаци у східних країнах, де місцеві жителі звуться арабами, тому кияни також звуть її “Арабським будиночком”. Колись у внутрішньому дворику цього будинку були конюшня, сад, і навіть фонтан. Цікаво, що одну з кімнат “Арабського будиночка” було обладнано, як купе у вагоні поїзда. Подейкують, вона могла навіть розгойдуватися, задля відчуття, ніби насправді їдеш залізницею. Архітектор створив цю кімнату за проханням власника будинку, оскільки той зустрів свою дружину саме у купе поїзда.
Так а чому ж дім також зветься “Будинком зітхань”? Можливо, таку назву він отримав тому що під час будівництва його вартість постійно збільшувалась і власнику потрібно було брати позику за позикою, це його, звичайно, засмучувало і він щоразу зітхав.
На фасаді замку бачимо мордочку кота з вусами. Цікаво, що у такий спосіб, архітектор Альошин увіковічнив пам’ять про себе для нащадків, бо цей кіт – дуже вже схожий на самого архітектора.
