Перші письмові згадки про нього відомі ще з кінця 14 століття. Побудувала замок родина місцевих феодалів Бучацьких на місці городища, що було тут раніше. Фортецю оточили мурами з пісковика понад 3 метри завширшки з бійницями для гармат.
До 17 століття замок змінив декілька власників і пережив низку руйнівних нападів. З переходом у власність Потоцьких фортецю укріпили: добудували 2 напівкруглі вежі, одна з яких частково збереглася донині; мури мали вже 3 ряди бійниць, дерев’яну бойову галерею та кам’яні опори з внутрішнього боку, де встановлювали метальні гармати. На території фортеці, куди можна було потрапити з допомогою перекидного моста через рів, збудували двоповерховий ренесансний палац, житлові та господарські приміщення і фонтан.
Після закінчення польсько-турецької війни наприкінці 17 століття, а особливо після виїзду Потоцьких, фортеця починає занепадати. З 19 століття замок стали розбирати на каміння. Сьогодні від однієї з наймогутніших фортець Галичини, що є пам’яткою архітектури всеукраїнського значення, лишилися тільки фрагменти мурів і стін палацу в аварійному стані та частково завалені підземелля.
