Наразі це катедральний собор Непорочного Зачаття Діви Марії, перлина у намисті пам’яток архітектури.
Зараз відомо, що до костелу на цьому місці стояла Марійська церква, то ж місце, як кажуть, було намолене. Після домініканців будівлю отримали в оренду єзуїти, що організували у келіях гімназію. Костел був у них майже сто років – з 1820 до 1901 року.
Будівля не постраждала за часів Першої світової, але одразу ж на початку Другої світової її зруйнували залпи гармат. Цікаво, що у 1942-43 рр. німці проводили реставраційні роботи, їм вдалося майже повністю відновити стіни та частково фрески, але у 1944 році костел було майже знищено… Довгі 10 років питання відбудови не підіймалося, але наприкінці 50-х років діло зрушилося і у 1959 році костел знову відчинив свої важкі барочні двері. Нажаль не зберіглися скульптури, що колись прикрашали фасад та вхід до храму, та інтер’єри, але було поновлено фрески, а біля входу встановили чудовий пам’ятник Йосипу Сліпому.
Наразі костел являє собою чудову спадщину епохи пізнього бароко, він неодмінно присутній у більшості туристичних маршрутів Тернополя.
