Його історія наповнена як періодами злетів, так і трагічними сторінками. Протягом багатьох десятків років він залишається місцем паломництва, миру та духовного спокою.
Корсунський старообрядницький монастир, заснований у 1784 році архімандритом Досифієм. Таврія кінця XVIII століття стала своєрідною «землею обітованою» для російських старообрядців, переслідуваних у себе на батьківщині за розбіжності з офіційним православ’ям. Корсунський монастир незабаром перетворився на справжній духовний центр старообрядництва.
З 1845 року Корсунський монастир став приймати і православних ченців, а в II половині XIX століття перетворився у винятково православну обитель. У роки радянської влади доля монастиря, як і більшості святинь Таврії, була трагічною. У 1930 році його закрили і передали радгоспу, що був частиною господарства заповідника «Асканія-Нова». У 1947 році тут розмістився дитячий будинок, а з 1969 року — школа соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників, звичаї якої описані в повісті Олеся Гончара «Бригантина».
Від монастирського комплексу до наших днів збереглося лише 8 будівель. З них найбільш цікаві трапезна, Дмитрівська церква, огорожа з вежею і воротами. До трапезної зі сходу примикає Михайлівська церква. Декор її фасадів дуже стриманий, що цілком відповідає суворим естетичним смакам старообрядців. Єдине їх прикраса — арочні сандрики над вікнами і дверима, а також зубчастий фриз.
У 1999 році в Михайлівській церкві відновилися богослужіння. Від монастирської огорожі вціліли частини стін, західні ворота, увінчані бароковим фронтоном, і кругла північно-східна вежа з шатровим завершенням. Надзвичайно мальовничо виглядає звите на ній гніздо лелеки …
