У 1980 році біля 30 пам’яток, серед яких споруди Святогірської Свято-Успенської Лаври (17–19 століття), Меморіальний комплекс періоду Великої Вітчизняної війни на горі Артема, пам’ятник на могилі лейтенанта В.М. Камишева та кілька пам’яток монументального мистецтва були взяті під охорону й об’єднані в заповідник.
Перші письмові згадки про Святі гори датуються 1526 роком, хоча про заселення ченцями печер, що утворилися в місцевих крейдяних горах, було відомо ще в домонгольські часи. На початку 17 століття майже кілометр споруд печерного комплексу (церкви, келії, ходи) мав назву «Святогірська пустинь Пречистої Богородиці». Перші наземні споруди почали з’являтися в 1620-х роках. З кінця 17 століття до нас дійшла Миколаївська церква в стилі бароко, що височіє на вершині гори. Трохи пізніше був споруджений Успенський собор. Та наприкінці 18 століття Катерина ІІ закрила монастир і припинила всі будівельні процеси. Новий етап у його розвитку настав з 1844 року. Тоді в результаті значної реконструкції комплексу було повністю перебудовано Успенський собор у псевдовізантійському стилі, споруджено Покровську церкву, Андріївську каплицю, печерник, будинок настоятеля, казначейський корпус, Кирило-Мефодіївські сходи. Трохи пізніше побудували готельний і господарський двір, корпуси келій.
При заповіднику також діє історичний музей, де в 5 залах зібрано понад 14 тисяч експонатів, присвячених історії Святогірського монастиря та дослідженням території.
