Як же сталося, що величезні площі не були освоєні під сільське господарство? Справа в тому, що з 1741 року землі належали графу Капністу, конезаводчику, і на безкрайніх луках паслися породисті рисаки. З приходом радянської влади земля стала державною, і в 1928 році був офіційно створений заповідник «Михайлівська цілина».
На великій території росте понад 500 видів трав, в тому числі лікувальних. Деякі з них знаходяться на межі зникнення і занесені до Червоної книги України. Повітря тут неймовірно чистие, наповнене ароматами квітів. Ідеальні природні умови сприяють популяції диких тварин: лисиць, зайців-русаків та дрібних гризунів. Зустрічаються також лосі, кабани і вовки.
Цікаво: так як період цвітіння у різних трав відрізняється, заповідник близько 10 разів змінює своє «забарвлення».
На сьогоднішній день Лебединський краєзнавчий музей організовує одноденні екскурсії по території заповідника. Найближчим часом планується розробка масштабних туристичних стежок і розвиток зеленого туризму в регіоні.
