Будівництво тривало майже 20 років, а бюджет його був вражаючим – 1750000 гульденів, свій внесок зробила і сусідня Австро-Угорщина.
Серед усіх незвичностей будівель можна виділити червону теракоту та різьблене каміння, а також використання поливаної черепиці чотирьох кольорів. Всі будівлі зводились з урахуванням сейсмічного статусу регіону, тому вони не постраждали через два землетруси у 20 сторіччі. Палац буковинських митрополитів вміщує у себе чарівні за красою зали – Мармурову, Червону, Блакитну та Зелену. Пам’ятник архітектури вражає внутрішнім оздобленням, у якому тісно сплелися східні та західні риси.
Багато цікавого було і в часи будівництва, і пізніше – так, дзеркала робили за венеціанськими технологіями, а для вироблення цегли у Чернівцях збудували два цегельних та один керамічний заводи. Майстри з Австрії вчили українців технологіям виробництва та перевіряли кожну цеглину, вистукуючи по ній. За легендою перед майбутньою резиденцію було збудовано естакаду, з якої скидали цеглу вниз, на землю. Якщо розбивалася бодай одна цеглина, архітектор Главка завертав всю партію.
У оздобленні використано особливі сорти мармуру, а фарби робилися за старовинними технологіями. Поєднуючи готику зі східними рисами, архітектор створив диво, що й сьогодні дарує людям насолоду. Нині будівля належить до комплексу Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
