Дзвіниця над в’їзною брамою монастиря споруджена наприкінці позаминулого століття і зруйнована на початку 1920-х років. Монастир ліквідовано після вересня 1939 року. Нині тут - Дубенський онкологічний диспансер, а монастир переживає часи становлення, але вже півтора роки тут постійно звершуються богослужіння. Та найпотаємнішим є те, що тут знаходиться велика святиня Православної Церкви – капсула з частками мощів невинно убієнних у Вифлеємі немовлят, що мученицьки постраждали за Христа.
Сучасний православний Свято-Варваринський жіночий монастир в Дубно діє з осіні 2004 року, але має цікаву багатовікову передісторію. Обитель відроджується в історичних приміщеннях монастиря кармеліток на північному краю міста.
Монастир кармеліток у Дубно був заснований Анастасією Чернецькою в 1660 році. За іншими даними, він був заснований в 1702 р. княгинею Теофілою-Людвикою Любомирською. Але будівлі монастиря з`явились не того ж часу: костел датується ще 1630 роком, а монастирський корпус – 1686 роком. Тепер важко встановити, чи корпус з келіями побудовано для вже існуючого монастиря, чи монастир засновано тоді, коли вже існували будівлі для нього.
Монастиреві належало село Знесення (згодом передмістя Дубна).
Костел був побудований у стилі раннього бароко. Його південний фасад був завершений трикутним фронтоном, який знищено недавно.
Келії містяться в корпусі, що має форму літери Г. Будівля двоповерхова, вздовж переднього фасаду проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений бароковим порталом з трьома ліпними вазами вгорі. Увесь комплекс займає видатне місце серед архітектурних ансамблів України періоду раннього бароко.
При монастиреві був сад, город і пасовисько; черниць в ньому було під кінець його більше як 200-літнього існування близько 18-ти. Вони займались, між іншим, вихованням дівчат. В народі черниць називали панєнками. Це дало назву вулиці, що вела в монастир – Панєнська (тепер вул.Шевченка).
В часи існування монастиря кармеліток дорога до православного Чеснохрестського монастиря вела тільки через браму цього католицького монастиря, іншого проходу не було. Начальниця кармеліток звеліла замкнути монастирські ворота і ченці Хрестовоздвиженського монастиря були замкнені у своєму монастирі, наче у в`язниці. Почаївська лавра, якій належав Чеснохрестський скит вимагала передачі всього кармелітського монастиря Хрестовоздвиженській пустині. Було це у 1867 р., а справа закінчилась у 1890 році, коли вся територія кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом була передана Хрестовоздвиженській пустині, а черниці були переведені в інше місце. Перед від`їздом вони знищили в монастирі все, що можна було знищити, - вікна, підлоги, грубку, а землю та будівлі передали в фіктивну оренду. Та православне відомство, прийнявши все, досить скоро все відбудувало, в т.ч. костел, який було перебудовано в храм на честь прп. Іова Почаївського.
Над в`їзною брамою було надбудовано дзвіницю в православному стилі, а над костелом – високий шпиль з банею. Та з приходом польської влади після 1920 року ці надбудови було знищено, а сам комплекс було передано католицьким ченцям-кармелітам босим.
Та ченці господарювали в ньому недовго: незабаром монастир перейшов до католицьких черниць – сестер Провидіння. Ці черниці вели при монастирі професійне училище для дівчат, де крім загальноосвітніх предметів навчали домашнього господарства, крою та шиття. В цьому училищі навчались дівчата не тільки поляків, але й православних українців.
Після вересня 1939 р. монастир було ліквідовано, а приміщення було пристосовано для інших цілей. Зараз там міститься онкодиспансер. У 2004 році за згодою керівника Дубнівського міжрайонного онкологічного диспансеру пана Петра Комісарука тут виділили кімнати для домової церкви та під келії для насельниць монастиря. Організацію жіночого монастиря в честь святої Варвари з благословіння Високопреосвященнійшого митрополита Даниїла благословив ігумені Анні (Кулінець), яка з 2001 року виконувала обов`язки настоятельки Свято-Миколаївського жіночого монастиря в м.Дубно, а пізніше в 2002-2004 рр. була настоятелькою жіночого монастиря Різдва Христового в м. Володимир-Волинський, що на Волині.
Стараннями матушки-ігумені та її помічниць в монастирі організовано регулярні богослужіння, духовенство та сестри опікуються хворими онкологічного диспансеру. В обителі є багато святинь Православної Церкви, у тому числі частки мощів святих: великомучениці Варвари та великомученика й цілителі Пантелеймона; прп. Агпіта, цілителя Києво-Печерського та прп. Іова Почаївського; одного з убієнних у Віфлеємі младенців.
