Останній притулок Потоцьких — мавзолей-усипальниця біля порогів Південного Бугу.
Розкішний парк на березі річки Південний Буг, кілька господарських будівель і мавзолей-усипальниця - це все, що залишилося від колись багатої садиби Потоцьких-Свейковських в Печері. Насьогодні збереглася первісне прямокутне планування парку з величною алеєю з 250-літніми липами, яка веде від головних воріт до палацу. Парк терасами спускається по схилу до річки до купалень, його прикрашають кам'яні хаоси, гроти і єдина збережена паркова скульптура. Зі зворотного боку парку знаходиться каплиця-мавзолей, збудована в неороманському стилі за проектом архітекрора Владислава Городецького в 1904 р. Сьогодні це костел Святого Андрія. Також збереглося кілька господарських будівель, спроектованих на поч. XX ст. Яном Гойріхом. Сам палац Потоцьких був розібраний в 1920-х рр., а на його фундаменті побудована Обласна лікарня.
З небагатьох збережених будівель найбільше туристів приваблює усипальниця Потоцьких. Вона була побудована Владиславом Городецьким безкоштовно, адже він був близьким другом сім'ї. І хоч за радянських часів з усипальниці прибрали статую Божої Матері, хрести, дзвони, вона все одно виглядає велично. Коли будете тут, зверніть увагу на декоративні елементи усипальниці. Вони схожі на повітряне мереживо. Для досягнення такого ефекту використовувалася особлива техніка різьблення по мокрому бетону.
У радянські роки в склепі проводили кінопокази. Зараз тут розташований костел Святого Андрія, де проводяться недільні служби.
Якщо ви спуститесь сходами парку, то зможете потрапити на мальовничі пороги.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Треба брати екскурсію. Багато місцевих знають і люблять свою історію, історію свого селища. Багато хто може розповісти історію своєї родини, що пов'язана з Потоцькими, Городецьким та іншими видатними особистостям, що жили або мають якесь відношення до Печери. Історія селища дійсно вражає.
Печера — колишнє містечко на р. Бог (Південний Буг), що на Поділлі. В той час як у 1672 за Бучацьким договором ця частина Поділля перейшла під протекторат Туреччини, господарем та управителем був призначений молдовський Дука, з обов'язком жити в цих краях. В той час усі міста Брацлавщини стали пусткою. За резиденцію Дука обрав містечко Печеру. Він не проживав тут постійно, але приїзджав декілька разів на рік. Дука вибудував у Печері палац, заклав тут парк та направив у парк воду з річки. Давніше Печера належала Заславським та Вишневецьким. Печера належала пізніше Станіславу Потоцькому і перейшла як посаг до його доньки Октавії одруженої з Яном Свейковським, вони збудували в Печері свою резиденцію. Палац в Печері був збудований за зразком тульчинського палацу, тільки був менший за розмірами. 26 грудня 1917 почався погром палацу Потоцьких та тривав два дні, тоді були спалені всі документи та частково бібліотека. Частину бібліотеки було вивезено до Кракова. На місці резиденції Потоцьких вибудувано лікарню. Від палацу залишилася каплиця та занедбаний парк. Сам палац був розібраний більшовиками в 1924 р. Меморіальна табличка сповіщає про те, що в цьому місці під час фашистської окупації в 1941-1944рр. Знаходився табір смерті «Мертва петля» для єврейського населення, де загинули тисячі невинних людей.
Дуже гарне романтичне місце. Парк з старими липами яким 300 років. Усипальниця графів Потоцьких в костьолі старовинної архітектури. Варто побачити на власні очі. А Південний Буг з порогами взагалі неперевершений....
Привабливе природне та архітектурне місце на березі Південного Бугу, в 19 кілометрах на південний-захід від Немирова. Оточений з обох боків скелями Південний Буг утворює каскад стрімких порогів. З 1840-х роках власником навколишніх земель був Костянтин Потоцький (1816 - 1857). Печера належала для роду Потоцьких до приходу совєтів, далі палац розібрали більшовики у 1920-х роках. На території Печери виявлені також і поселення трипільської культури.
Сам палац ще вже лікарня, нічого особливого((( А от Усипальня Потоцьких, що знаходиться в парку довкола - це перлина архітектури. Робота Городецького. Також за лікарнею є стара тераса з якої опускаються східці до річки, і там казковий ландшафт з камінням та людьми, що купаються.