Последнее убежище Потоцких – мавзолей-усыпальница у порогов Южного Буга.
Роскошный парк на берегу реки Южный Буг, несколько хозяйственных построек и мавзолей-усыпальница - это все, что осталось от некогда богатой усадьбы Потоцких-Свейковских в Пещере. На сегодняшний день сохранилась первоначальная прямоугольная планировка парка с величественной аллеей с 250-летними липами, которая ведет от главных ворот до дворца. Парк террасами спускается по склону к реке и купальням, его украшают каменные хаосы, гроты и единственная сохранившаяся парковая скульптура. С обратной стороны парка находится часовня-мавзолей, построенная в неороманском стиле по проекту архитекрора Владислава Городецкого в 1904 г. Ныне это действующий костел Святого Андрея. Также сохранилось несколько хозяйственных построек, спроектированных в начале XX в. Яном Гойрихом. Сам дворец Потоцких был разобран в 1920-х гг., а на его фундаменте построена Областная больница.
Из немногочисленных сохранившихся построек больше всего туристов привлекает усыпальница Потоцких. Она была построена Владиславом Городецким безвозмездно, ведь он был близким другом семьи. И хоть в советское время с усыпальницы убрали статую Божьей Матери, кресты, колокола, она всё равно выглядит величественно. Когда будете здесь, обратите внимание на декоративные элементы усыпальницы. Они выглядят, как воздушное кружево. Для достижения такого эффекта использовалась особая техника резьбы по мокрому бетону.
В советские годы в склепе проводили кинопоказы. Сейчас здесь расположен костел Святого Андрея, где проводятся воскресные службы. Если вы спуститесь по лестнице парка, то сможете попасть на живописные пороги.
Отзывы
Треба брати екскурсію. Багато місцевих знають і люблять свою історію, історію свого селища. Багато хто може розповісти історію своєї родини, що пов'язана з Потоцькими, Городецьким та іншими видатними особистостям, що жили або мають якесь відношення до Печери. Історія селища дійсно вражає.
Печера — колишнє містечко на р. Бог (Південний Буг), що на Поділлі. В той час як у 1672 за Бучацьким договором ця частина Поділля перейшла під протекторат Туреччини, господарем та управителем був призначений молдовський Дука, з обов'язком жити в цих краях. В той час усі міста Брацлавщини стали пусткою. За резиденцію Дука обрав містечко Печеру. Він не проживав тут постійно, але приїзджав декілька разів на рік. Дука вибудував у Печері палац, заклав тут парк та направив у парк воду з річки. Давніше Печера належала Заславським та Вишневецьким. Печера належала пізніше Станіславу Потоцькому і перейшла як посаг до його доньки Октавії одруженої з Яном Свейковським, вони збудували в Печері свою резиденцію. Палац в Печері був збудований за зразком тульчинського палацу, тільки був менший за розмірами. 26 грудня 1917 почався погром палацу Потоцьких та тривав два дні, тоді були спалені всі документи та частково бібліотека. Частину бібліотеки було вивезено до Кракова. На місці резиденції Потоцьких вибудувано лікарню. Від палацу залишилася каплиця та занедбаний парк. Сам палац був розібраний більшовиками в 1924 р. Меморіальна табличка сповіщає про те, що в цьому місці під час фашистської окупації в 1941-1944рр. Знаходився табір смерті «Мертва петля» для єврейського населення, де загинули тисячі невинних людей.
Дуже гарне романтичне місце. Парк з старими липами яким 300 років. Усипальниця графів Потоцьких в костьолі старовинної архітектури. Варто побачити на власні очі. А Південний Буг з порогами взагалі неперевершений....
Привабливе природне та архітектурне місце на березі Південного Бугу, в 19 кілометрах на південний-захід від Немирова. Оточений з обох боків скелями Південний Буг утворює каскад стрімких порогів. З 1840-х роках власником навколишніх земель був Костянтин Потоцький (1816 - 1857). Печера належала для роду Потоцьких до приходу совєтів, далі палац розібрали більшовики у 1920-х роках. На території Печери виявлені також і поселення трипільської культури.
Сам палац ще вже лікарня, нічого особливого((( А от Усипальня Потоцьких, що знаходиться в парку довкола - це перлина архітектури. Робота Городецького. Також за лікарнею є стара тераса з якої опускаються східці до річки, і там казковий ландшафт з камінням та людьми, що купаються.