Процесс строительства комплекса Бернардинского монастыря был долгим и многострадальным. Начал его еще в 1627 году владелец города, польский князь – Юрий Збаражский.
Монастырь должен был служить для священников - бернардинцев, которые выполняли роль капелланов в княжеском войске. Далее дело продолжил Януш Вишневецкий, но освятить деревянных храм смогла уже его жена Евгения. Однако через несколько десятилетий монастырь уничтожили турки и пришлось восстанавливать все заново. Современное сооружение начал строить Станислав Потоцкий уже в средине 18 века. Через 9 лет в 1755 году появился современный комплекс, состоящий из костела, монастырской колокольни, келий и хозяйственных помещений. Все это было защищено каменной стеной с бойницами. Впоследствии бернардинцы оборудовали в монастыре госпиталь, приходскую школу и гимназию. В конце 18 века монастырь охватил крупный пожар, в результате которого был изменен экстерьер костела. В атеистические советские времена комплекс тоже натерпелся. Лишь в 1990-м сюда вернулись монахи-бернардинцы, через 2 года монастырь стал частью Национального заповедника «Замки Тернопольщины», возобновились богослужения.
В интерьере костела частично сохранились фрески и скульптуры художников 18 века.
Поделиться в Facebook
Поделиться в X
Отзывы
Всередині збереглись залишки численних барокових вівтарів і скелет органа. Францисканцям досі не повернули костел. Він належить заповіднику.
Монастирський комплекс, (монастир бернардинців) складається з костелу святого Антонія, дзвіниці, комплексу келій і господарських споруд, є пам'яткою архітектури ХVІІ—XVIII століть. Монахи-бернардини поселилися в Збаражі на запрошення власника міста Єжи Збаразького у збудованому для них дерев'яному монастирі. У 1746-1755 роках, син Юзефа Потоцького , на той час новий власник міста Станіслав Потоцький, спорудив новий храм за проектом Йогана Ганца. 1752 року костел був освячений в ім'я св. Антонія Падуанського. Під час українсько-польської війни 1918-1920рр. кляштор сильно постраждав. Відбудований наприкінці ХХ століття. Всередині храму частково збереглися фрески XVIII ст. З правого боку від головного фасаду, на північ знаходиться дзіниця монастиря. Зведена такж за проектом Йогана Ганца в 1746-1755 роках прилягає до оборонних мурів монастиря. Мурована з каменю та цегли, прямокутна в плані, двоярусна.