Процес будівництва комплексу бернардинського монастиря був довгим і багатостраждальним. Розпочав його ще в 1627 році власник міста, польський князь – Юрій Збаразький.
Монастир мав слугувати для священиків - бернардинів, які виконували роль капеланів у княжому війську. Далі справу продовжив Януш Вишневецький, але освятити дерев’яних храм змогла уже його дружина Євгенія. Однак через кілька десятиліть монастир знищили турки і довелося відбудовувати все заново. Сучасну споруду почав зводити Станіслав Потоцький уже в середині 18 століття. Через 9 років у 1755 році з’явився сучасний комплекс, що складається з костелу, монастирської дзвінниці, келій та господарських приміщень. Усе це було захищено муром з бійницями. Згодом бернардинці обладнали в монастирі шпиталь, парафіяльну школу та гімназію. Наприкінці 18 століття монастир охопила масштабна пожежа, внаслідок якої було змінено екстер'єр костелу. У атеїстичні радянські часи комплекс теж натерпівся. Лише у 1990-му сюди повернулися ченці-бернардинці, через 2 роки монастир став частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля», відновилися богослужіння.
У інтер’єрі костелу частково збережені фрески та скульптури митців 18 століття.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X
Відгуки
Всередині збереглись залишки численних барокових вівтарів і скелет органа. Францисканцям досі не повернули костел. Він належить заповіднику.
Монастирський комплекс, (монастир бернардинців) складається з костелу святого Антонія, дзвіниці, комплексу келій і господарських споруд, є пам'яткою архітектури ХVІІ—XVIII століть. Монахи-бернардини поселилися в Збаражі на запрошення власника міста Єжи Збаразького у збудованому для них дерев'яному монастирі. У 1746-1755 роках, син Юзефа Потоцького , на той час новий власник міста Станіслав Потоцький, спорудив новий храм за проектом Йогана Ганца. 1752 року костел був освячений в ім'я св. Антонія Падуанського. Під час українсько-польської війни 1918-1920рр. кляштор сильно постраждав. Відбудований наприкінці ХХ століття. Всередині храму частково збереглися фрески XVIII ст. З правого боку від головного фасаду, на північ знаходиться дзіниця монастиря. Зведена такж за проектом Йогана Ганца в 1746-1755 роках прилягає до оборонних мурів монастиря. Мурована з каменю та цегли, прямокутна в плані, двоярусна.