Монастир мав слугувати для священиків - бернардинів, які виконували роль капеланів у княжому війську. Далі справу продовжив Януш Вишневецький, але освятити дерев’яних храм змогла уже його дружина Євгенія. Однак через кілька десятиліть монастир знищили турки і довелося відбудовувати все заново. Сучасну споруду почав зводити Станіслав Потоцький уже в середині 18 століття. Через 9 років у 1755 році з’явився сучасний комплекс, що складається з костелу, монастирської дзвінниці, келій та господарських приміщень. Усе це було захищено муром з бійницями. Згодом бернардинці обладнали в монастирі шпиталь, парафіяльну школу та гімназію. Наприкінці 18 століття монастир охопила масштабна пожежа, внаслідок якої було змінено екстер'єр костелу. У атеїстичні радянські часи комплекс теж натерпівся. Лише у 1990-му сюди повернулися ченці-бернардинці, через 2 роки монастир став частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля», відновилися богослужіння.
У інтер’єрі костелу частково збережені фрески та скульптури митців 18 століття.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X