Над проектом працював отець Анджей з Шидлівців. Він зміг зробити монастир, що вважався кращим серед ордену капуцинів тогочасної Польщі. Подвір'я було оточене триметровим цегляний муром, а всередині за костелом знаходилися каплиці, статуї святих, фруктовий сад, сад, барочні басейни, вирощували лікарські рослини.
У 1765 році капуцинів вигнали з Олеська і з того часу костел почав занепадати. Спочатку з нього зробили магазин, потім військовий шпиталь, 2 бібліотеки з цінними виданнями розграбували.
У 1788 році австрійський цісар повернув костел капуцинам і виділив кошти на відновлення. Але з приходом радянської влади будівлю знову пограбували і забрали у ченців. Під час Другої Світової війни тут облаштували концтабір, а в 1944 під час пожежі обвалився дерев'яний дах та згорів вівтар. Сяк так відновивши будівлю у повоєнні роки там відкрили профтехучилище.
З відкриттям музея - заповідника «Олеський замок» приміщення монастиря використовувалося для зберігання музейних експонатів. З 1979 року він використовується як фондосховище Львівської картинної галереї.
