1969 став роком не тільки святкування двохсотого ювілею Котляревського, а й роком відкриття музею. Реконструкцію садиби провів архітектор Тертичний. Перед цим було вивчено чимало архівних документів, серед яких були акварельний ескіз Шевченка та літографія Мелліна, на основі яких і було відбудовано садибу. Наразі маєток відновлено з повною точністю, на скільки це можливо, та майже на тому самому місці, де і знаходилася хата діда Івана Петровича, який тоді був дияконом в Успенському соборі. Саме у цих стінах письменник прожив все своє життя.
Музей складається з декількох будівель — це сама хата, колодязь та клуня. У садибі знаходиться п’ять кімнат, відтворених в такому ж вигляді, як і за життя Івана Петровича — кабінет, кухня, кімната для економки, світлиця і вітальня. У кімнатах виставлені різні предмети, які належали письменнику — деякі меблі, рукописи творів і його нагороди. Вартим уваги є старий сволок, ще з дідівської хати. Навколо садиби розбито фруктовий сад. Котляревський дуже полюбляв квіти, які росли в нього по всьому подвір’ю, а тому музейні працівники і донині дотримуються цієї традиції, з весни до осені територія музею тоне в квіткових барвах та пахощах. Музей є дуже популярним серед туристів і тут часто проводять театралізовані екскурсії.
