Тривалий час він слугував центром великої парафії, яка охоплювала декілька сусідніх сіл.
Після захоплення території більшовиками храм зіткнувся з численними випробуваннями: через свою релігійну і польську приналежність він став об’єктом ворожого ставлення з боку окупаційної влади. Його закрили, використовували як зерносховище, а згодом переобладнали під склад сільськогосподарської хімії.
Лише після здобуття незалежності храм був повернений вірянам. Завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса святиню вдалося відновити, хоча багате архітектурне оздоблення відтворити не вдалося через високу вартість і брак майстрів.
