Через 5 років на його базі відкрили Київське музичне училище. А в 1912 році заклад став консерваторією. На це пішло кілька десятиліть і старання багатьох людей, у тому числі музиканта, педагога й громадського діяча Володимира Пухальського, диригента Олександра Виноградського, композиторів Сергія Рахманінова та Петра Чайковського. Ім’я останнього академія здобула в 1940 році.
У 1919 році Київська консерваторія набула статус державної. Тоді тут сформувалися:
композиторська школа, фундаторами якої стали Рейнгольд Глієр, Лев Ревуцький, Борис Лятошинський, Віктор Косенко;
фортепіанна школа;
вокальна школа;
хормейстерська, одним із очільників якої був Григорій Верьовка;
школа гри на оркестрових інструментах;
школа гри на народних інструментах;
школа симфонічного диригування;
школа українського музикознавства.
За радянської влади заклад деякий час діяв як технікум, а потім знову повернув статус консерваторії. У 1938 році консерваторія була удостоєна ордену Леніна, і при ній відкрилася оперна студія.
Відновившись після Другої світової війни, заклад став активно працювати в напрямі нарощування внутрішніх і закордонних зв’язків. У 1995 році його перетворили на Національну музичну академію України імені П.І. Чайковського.
Зараз тут проводять навчання на 5 факультетах і 27 кафедрах, працює 65 народних артистів, 40 заслужених діячів мистецтв і 57 заслужених артистів України. Понад 1000 студентів здобувають освіту за напрямами «Музичне мистецтво», «Сценічне мистецтво», «Культурологія». При академії діє низка оркестрів, капела бандуристів, студентський хор, камерні ансамблі, бібліотека, лабораторія звукозапису й фонофонду тощо.
