Його побудували в 1935 році на найтоншій частині коси, щоби вказувати дорогу кораблям у Таганрозькій затоці. Будівництво під наглядом поручика Дрожжіна тривало 7 місяців. Восьмикутна кам’яна вежа 23 метри заввишки була розділена на 4 яруси, поєднані сходами, на яких досі збереглася табличка про те, що їх виготовила фірма Ейфеля в Парижі в 1882 році. Поряд на подвір’ї, оточеному суцільним кам’яним парканом, розташовувалися приміщення, де проживали наглядачі з родинами та моряки, а також їдальня та складські будівлі. У дворі був колодязь і сад із фруктовими деревами, а ще тут розмістили 400-літній якір із турецького судна.
Сам ліхтар має вигляд скляної надбудови і складається з 14 ламп із рефлекторами, які щовечора вмикає, а щоранку вимикає наглядач. Світло, яке вперше засвітилося в 1836 році, було видно на відстань приблизно 10 миль.
Наприкінці 19 століття на маяку оновили обладнання й оснастили його канадським паровим свистком, який видавав спеціальні звуки в туманний час.
