Будівництво святині розпочалося у 1903 році і тривало аж до 1911 року. Зводити храм почали за проектом архітектора Домбровського, але через декілька років проект дещо змінили і залучили до його виконання відомого українського архітектора Федора Троупянського.
Костел із жовтої цегли, яка надає суворій споруді певної м’якості та жіночості, у романо-готичному стилі поєднує в собі масивність та елегантність. Споруду прикрашають два високі шпилі різної висоти, які добре видно з різних частин міста. До речі, ту ж саму асиметричність, якщо добре придивитися, можна побачити на західному фасаді — у формі вікон та елементах декору.
Але найбільше враження справляють сюжетні барельєфи та скульптури, які прикрашають стіни храму. Деякі спеціалісти вважають, що до створення цієї краси причетний майстер Еліо Саля, який займався оздобленням фасадів київських Будинку з химерами та Миколаївського костелу. В середині храм прикрашений значно скромніше, найбільшу увагу привертають колони з розкішними капітелями та вітражі на вікнах.
За радянських часів костел було закрито. Лише у дев’яностих роках святиню повернули католикам та провели її капітальний ремонт. Все це завдяки клопотанням отця Зиґмунда Козара, могилу якого можна побачити на території храму. Навпроти костелу через дорогу знаходиться будівля католицької духовної семінарії.
Тож, як буде у Фастові, не забудьте побачити цей неймовірний готичний храм, що височіє серед українського міста і є шедевром не тільки Київщини, але і всієї України.
