Влітку 1859 року під час своєї останньої подорожі в Україну Тарас Шевченко оселився на Пріорці у будинку по вулиці Вишгородській, 5. Поет попросився на квартиру до тодішньої господині будинку Варвари Пашковської. Вона залишила спогади про проживання Тараса Шевченка на Пріорці, які були записані й надруковані її сестрою письменницею Стефанією Крапівіною по смерті поета у Петербурзькому тижневику «Пчела» 1875 року під назвою «Кілька слів про Тараса Шевченка».
Музей побудовано за принципом відкритої або контактної експозиції, в якій немає ані реального, ані умовного бар’єру між відвідувачем та експонатом, й відтворено побут київської околиці ІІ пол. ХІХ ст. У затишній хаті можна погортати альбом з видами Києва та околиць часів Тараса Шевченка, роздивитися старі фотографії та листівки, ознайомитися з життям та творчістю київських друзів поета – фотографа Івана Гудовського, педагогів Михайла Чалого та Івана Юскевича-Красковскього, художників Івана Сошенка та Олексія Сенчила-Стефановського, священників Юхима Ботвиновського та Петра Лебединцева, пройтися екологічною стежкою від хати на Пріорці до дуба, біля якого «дядько Тарас» пригощав білоголових пріорських дітлахів цукерками, провести мануальну екскурсію відвідувачам з вадами зору, відчути неповторну ауру оселі, крізь вікна якої, як сказав поет «Шевченків дух у вічність світить».
