Вона була побудована в 1899 році за проєктом професора Петербурзької Академії мистецтв М. Преображенського на замовлення й кошти таємного статського радника І. Зінченка та Лубенської Братської школи. Тому й освятили церкву як Братську.
Цегляна прямокутна будівля в неоросійському стилі увінчана трьома невеликими куполами. Фасадна стіна пофарбована в блакитний колір і має декоративні розписи. Вхідні двері обрамлені арками та колонами. Стіна над головним входом теж прикрашена розписами. Вважається, що він нагадує російський терем.
Внутрішні стіни церкви вкриті численними зображеннями на релігійну тематику. Зберігся дерев’яний іконостас.
У 1920 році будівлю храму займала громада Української автокефальної православної церкви, при якій діяв хор композитора Григорія Давидовського. За радянської влади споруда втратила своє релігійне значення і використовувалася в господарських потребах. Зокрема, у певний період тут діяла станція електромереж.
У 1992 році українські православні повернули святиню назад.
