Нове село Циблі досить таки молоде і якимось особливими пам’ятками похизуватися не може, бо утворилося у сімдесятих роках, коли почали будувати Канівське водосховище. Але були інші Циблі з певною історією, пам’ятниками та будівлями, які поховали під собою води водосховища. Єдиним, що дивом уціліло і нагадує про ті роки, коли тут вирувало повноцінне життя, є руїни церкви св. Іллі.
Перша дерев’яна церква на цьому місці з’явилася ще у ХVІІ столітті, а вже у 1912 році її змінила нова мурована споруда з п’ятьма банями у псковсько-новгородському стилі з елементами класицизму.
У шістдесятих роках доля села була вирішена — частину будівель розібрали і перенесли, решту просто зруйнували, церкву теж намагалися, але повністю зробити це не вдалося. Споруду затопили. Кажуть, що у вісімдесятих роках місцеві рибаки могли запливати човнами у її середину. Але з часом рівень води знизився, і руїни церкви опинилися на мілководному острівці.
І тепер ця дивна та хирна напівзруйнована святиня приваблює до своїх стін подорожуючих.
Видно церкву здалеку, а от якщо захочете підійти ближче, то доведеться трохи докласти зусиль. До руїн можна підплисти на човні або ж добратися пішки, але спершу вам доведеться перетнути плавні із заростями очерету. До острівця можна пройти вбрід, рівень води невисокий — сягає від колін до пояса. Під ногами можете побачити людські кістки — це результат розмивання водою кладовища, що знаходилося неподалік від церкви. В середині споруди нічого цікавого не збереглося, там зараз хазяйнують клени та шовковиці.
Але, однозначно, цей загадковий напівзруйнований пам’ятник селу, якого вже не існує, вартий уваги.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X