Незадовго до початку війни у 1938 році було прийнято рішення про будівництво надсекретного стратегічного об’єкту. Згідно з планом крім наземних залізничних колій та тунелів планувалося ввести в дію два підземні тунельні переходи під Дніпром на півночі та півдні Києва. Метою такого колосального будівництва було посилення обороноздатності київського укріпрайону та забезпечення руху поїздів між правим та лівим берегами на випадок руйнування мостів. В разі необхідності підземними тунелями могли пройти навіть танки, бо було передбачено спеціальне рейкове перекриття.
Ходили розмови, що ідея пройти під Дніпром належала Сталіну, тому залишки тунелів назвали його ім’ям.
Про будівництво північного переходу, що мав з’єднати Оболонь з Вигурівщиною, відомо мало, єдине що про нього нагадує це незрозуміла велична бетонна споруда недалеко від Московського мосту, яку в народі як не називали: і бетонним паровозом і підводним човном. Насправді це звичайна тунельна секція з патрубком зверху під якою знаходиться кесон. Секція ділиться перегородками на три частини, в боковій монтується прохідницький щит, а в центральній шлюзові камери для людей та вантажу. Струмені води розмивають грунт під кесоном, все це відкачується нагору, а секція з кесоном під дією власної ваги заглиблюється в землю аж поки не досягне проектної глибини— 40 метрів, по мірі заглиблення над патрубком нарощувалася шахта з чавунних тюбінгів. Потім перегородка перед прохідницьким щитом демонтувалася і починався горизонтальний прохід. Тиск у тунелі був 3 атмосфери, працювалося дуже важко, тож якщо за зміну вдавалося пройти 70 сантиметрів, це був рекорд.
Скільки метрів північного тунелю було збудовано і чи було збудовано взагалі, зараз достеменно невідомо, бо всі документи про будівництво засекречені. Можливо, ця велична бетонна споруда - єдине, що було виконано на Оболоні.
Поділитись у Facebook
Поділитись у X