Храм є великим і пишно декорованим — масивність і витонченість церкви з'єднуються багатою фантазією майстра у єдине ціле; це один з найяскравіших зразків цегляних церков Київщини. Покровську церкву в Нових Петрівцях збудували у 1903—1913 роках за проектом архітектора М. М. Горденіна. Стіни церкви міцні, в центральній частині до вівтаря досягають до 1 метра. З початком війни церкву грабують, а церковне майно зникає. Сама церква була наскрізно пробита снарядами в декількох місцях, а куполи - геть знесені.
По закінченню війни церкву лишили в такому напівспотвореному стані, розмістивши у ній склад солі місцевої споживкооперації. На церкві виросли берези і звили гнізда лелеки.
В 1974 році картина занедбаної церкви на фоні новобудов не сподобалась партійному керівництву України, яке проїжджало цією дорогою до Прип'яті на будівництво Чорнобильської АЕС, тому було прийнято рішення про знесення церкви як непотрібної споруди. Але розібрати стіни виявилось не під силу й було прийнято рішення про реставрацію будівлі під музей війни — до 1993 року в храмі експонувалася діорама «Битва за Київ» Державного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». На прохання громади села приміщення церкви у 1992 році було передане українській православній церкві, а 2010 року Свято-Покровський храм у Нових Петрівцях відзначив 100-ту річницю від дня освячення.
Цікаві факти:
Технології будівництва мали свої секрети. Особливо цікавим був рецепт приготування розчину, яким скріплювались цеглини. Зокрема, до великої ями зносили яйця, закладали великого забитого бика, додавали вапно. Ця суміш вистоювалась певний час, а коли маса в ямі ставала однорідною її вимішували і це вже був розчин на якому клали цегляний мур.
